37 Міжнародна хімічна олімпіада

Починаючи з 1968 року, щороку в липні проходять Міжнародні хімічні олімпіади. З 1994 року окрему команду на ці наукові змагання молоді надсилає Україна. Міжнародні хімічні олімпіади мають благородну мету: „Через творче розв’язання задач стимулювати потяг молоді до хімії; сприяти встановленню дружніх відносин між молоддю різних країн; зміцнювати міжнародне співробітництво та взаєморозуміння” („Правила Міжнародних хімічних олімпіад”, § 1).

Цього року 37 Міжнародна хімічна олімпіада відбувалася з 16 по 25 липня в м. Тайбей на Тайвані. Вона зібрала 225 учасників з 59 країн, ще п’ять країн, які братимуть участь у наступних олімпіадах, надіслали наукових спостерігачів.

Олімпіада проходила під патронатом уряду Тайваню в особі міністерства освіти та Національної Наукової Ради, а головний тягар організаційних турбот прийняв на себе Національний педагогічний університет Тайваню. Головою наукового комітету олімпіади був віце-президент Академії наук Тайваню професор Чан. Велику допомогу організаторам надали Хімічне товариство та Академія Наук Тайваню і провідні корпорації, зокрема, Casio, United Microelectronics Corporation, Intel, Chinese Petroleum Corporation та багато інших. Олімпіада стала важливою подією в науковому та суспільному житті Тайваню, її учасників вітали президент і прем’єр-міністр, міністри освіти і Національної Наукової Ради. Активну участь у заходах олімпіади взяв лауреат Нобелівської премії з хімії, президент Академії Наук Тайваню професор Лі.

Змагання олімпіади складалися з двох турів. За правилами, максимально можлива оцінка за перший експериментальний, тур складає 40 балів, а за другий, теоретичний – 60. Обидва тури тривають по 5 годин. Завдання для обох турів готували господарі олімпіади, які за декілька місяців до її початку розповсюдили серед країн-учасниць підготовчі завдання, що мали окреслити тематику та рівень складності наступних змагань. Завдання 37 Міжнародної хімічної олімпіади виявилися, у порівнянні з попередніми роками та рівнем підготовчих завдань, не дуже складними. Досить низький рівень складності та тестовий характер завдань був сприятливим чинником для команд тих країн, де під час тривалих, іноді багатомісячних тренувань у майбутніх учасників олімпіади формувалися навички розв’язання стандартних експериментальних і теоретичних задач. Для команд України на Міжнародних хімічних олімпіадах сприятливим чинником, навпаки, завжди є високий рівень складності та творчий характер завдань.

Відразу після урочистого відкриття олімпіади членів команд було ізольовано від керівників, і міжнародне журі, до складу якого входять керівники всіх команд, розпочало роботу. Журі обговорило запропоновані організаторами завдання, змінивши в багатьох з них зміст та критерії оцінювання розв’язків, і затвердило офіційний англомовний текст. Після цього делегації переклали завдання на національні мови. Завдання на олімпіаді складають так, щоб учасники олімпіади записували свої розрахунки, числові відповіді, хімічні формули та рівняння у спеціально відведених місцях на аркушах відповідей. Це дозволяє оцінювати виконання завдань без знання національних мов. Роботи учасників олімпіади незалежно перевіряють керівники команд та організатори олімпіади, а потім, підчас процедури арбітражу, узгоджують оцінки. Нарешті, міжнародне журі визначає кількість медалей різного ґатунку. Але при цьому а ні учасники, а ні члени журі не знають, які місця посіли члени кожної з команд, інтрига зберігається до останньої хвилини.

Цього року до складу команди України увійшли випускники 11 класу Михайло Виборний (Муніципальний колегіум м. Миколаєва), Максим Забільський (школа № 47 м. Маріуполя Донецької області), Ігор Вітрук (обласний ліцей-інтернат м. Рівного) та Андрій Шелепюк (Хмельницький обласний спеціалізований ліцей-інтернат). Михайло Виборний, Максим Забільський та Ігор Вітрук за результатами 42 Всеукраїнської хімічної олімпіади 2005 року були нагороджені дипломами І ступеня, а Андрій Шелепюк здобув диплом ІІ ступеня.

Члени команди України достойно представили нашу країну на олімпіаді, показавши високі результати: Михайло Виборний, Максим Забільський та Ігор Вітрук завоювали срібні медалі, здобувши відповідно 89, 85 та 83 бали зі 100 можливих, Андрій Шелепюк зі 76.5 балами виграв бронзову медаль. Найкращим на олімпіаді був Олексій Зейфман з команди Російської Федерації з феноменально високим результатом 96.7 бали. Хоча олімпіада є особистим змаганням, великий інтерес викликають неофіційні командні рейтинги. І цього року багаторічну традицію домінування команд азіатських країн не було порушено: за рейтингами команди розташувалися в такій послідовності: 1. Південна Корея (всі учасники нагороджені золотими медалями, сума місць учасників 49); 2. В’єтнам (78). 3. Іран (91); 4. Російська Федерація (97). 5. Тайвань (149). 6. Аргентина (178). 7-8. Таїланд (180); 7-8. ФРН (180). 9. Індія (198); 10. Австрія (221). 11‑12. Україна (233). 11‑12. Чехія (233). 13. Польща (247). 14. Австралія (165). 15. Туреччина (167). Високий результат команди України – наслідок таланту й справжнього спортивного характеру членів нашої команди. Він свідчить також про належний науково-методичний рівень Всеукраїнських олімпіад юних хіміків, про результативність роботи вчителів і наставників членів української команди, про ефективність відбірково-тренувальних зборів, організованих Науково-методичним центром середньої освіти Міністерства освіти і науки України і проведених у травні Харківським національним університетом імені В. Н. Каразіна та Харківським обласним науково-методичним інститутом безперервної освіти.

Олімпіади – це, звичайно, не лише змагання. У вільний час учасники знайомляться між собою, беруть участь в екскурсіях, культурно-розважальних заходах. Під час олімпіади учасники познайомилися з Тайбеєм, відвідали Національний музей, Центр вивчення природничих наук, курортне містечко Єліоу на узбережжі Тихого океану. Добре організована культурна програма олімпіади допомагала зняти тягар конкурсних випробувань і надихала учасників на творчу активність. За цих умов і тайфун, від якого потерпів Тайвань у дні олімпіади, здавався не таким вже страшним. Впевнено поводитися у незнайомій країні, долати мовні бар’єри допомагали добровольці-гіди, рекрутовані з числа студентів та аспірантів тайванських університетів Тайваню. Учасникам олімпіади було насправді тепло – і від тропічної спеки (стовпчик термометру вдень рідко опускався за позначку +35), і, головне, від гостинного та доброзичливого ставлення організаторів. Останні зробили все можливе для успіху олімпіади та комфорту гостей.

Міжнародні олімпіади надають унікальні можливості порівняти стан та перспективи розвитку елітарної хімічної і, ширше, природничої освіти у різних регіонах світу, обговорити зміст програм з хімії для середньої школи, обмінятися досвідом виховання інтелектуальної еліти. За результатами і цієї, і попередніх олімпіад цілком очевидно, що лідери освіти ХХІ сторіччя – це країни Азії, в яких щойно створені ефективні освітні системи користуються всебічною підтримкою і держави, і приватного сектора економіки (у дужках зауважимо, що найрозкішнішими будівлями на Тайвані виглядали приміщення середніх навчальних закладів, а національна програма “Кожному учню середньої школи – власний комп’ютер” наближається до успішного завершення). Ці факти виглядають досить повчально для визначення пріоритетів розвитку вітчизняної природничої освіти.

Цікаво відзначити, що ще декілька років тому виникали проблеми з проведенням олімпіад, адже організація кожної з них вимагає витрат у розмірі, щонайменше, 1-2 млн. доларів. Але зростаючий престиж цих інтелектуальних змагань привів до того, що за право прийняти Міжнародну хімічну олімпіаду виникла серйозна конкуренція. Сьогодні господарі наступних олімпіад визначені на багато років уперед: 2006 рік – Південна Корея, 2007 – Росія, 2008 – Угорщина, 2009 – Велика Британія, 2010 – Японія, 2011 – Туреччина.

Всі члени збірної команди України без іспитів зараховані до провідних вищих навчальних закладів. Михайло Виборний, Ігор Вітрук та Андрій Шелепюк продовжать освіту в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, а Максим Забільський став студентом Московського державного університету імені М. В. Ломоносова. Юнакам, що продовжують навчання в нашій країні, встановлені стипендії президента Україні.